Про бібліотеку Бібліотечні уроки
Творці слов’янської писемності
Книга - джерело мудрості та знань
Використання наукового апарата книжки при її читанні та роботі з нею
Система каталогів та картотек у бібліотеці
Бібліографічний опіс документів
Інформаційна культура – складова загальна культура особистості
Методи роботи з джерелами інформації
Автоматизовані інформаційні послуги в бібліотеці
Книга в образотворчому мистецтві
На вічнім шляху до ШевченкаНаша любов і святиня. Бібліографічний список літератури Рідний край
Есхар ̶ мальовничий куточек України
Естафета пам’яті.
Освобождение Чугуевщины от немецко-фашисских захватчиков
Особистісно орієнтована спрямованість навчання - шлях до педагогічного успіху
Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес
Козацтво в художній літературі
Козацтво: право на безсмертя (Бібліографічний огляд літератури)
“Бібліотеки — це скарбниці всіх багатств людського духу.”
Пам’ятаючи минуле – творимо майбутнє
На початку ХІХ сторіччя Іван Назарович Каразін привіз із Європи насіння, живці, саджанці дерев та чагарників різних екзотичних видів рослин, і розпочав їх розмноження та акліматизацію на власних землях. Так було закладено у 1809 р. основу Краснокутського дендропарку, що став першим осередком акліматизації екзотів не лише на Харківщині, а й в Україні. Парк розташований на площі 13,6 га в яружно-балковій системі правого берега р. Мерло. Зараз це прекрасний ландшафтний дендропарк з мережею алей, стежок, ставків, містками, дерев'яними скульптурами, альтанками, які створюють мальовничі краєвиди Його фонд складають близько 500 видів і форм цінних хвойних і листяних порід.
Лейбниц
Живи та квітни Харківщина
Територія Харківщини вважається центром східноукраїнських земель, древня історія якої бере свій початок у давній давнині. Колись в степах і лісостепах сучасної України жили скіфи та сармати, які займалися тваринництвом, землеробством і ремеслом, а також племена унікальної Салтовської культури, стародавні сліди якої були знайдені в селі Верхній Салтів (Вовчанський район Харківської області).
У VII - X ст. частина Харківсь ої області входила до складу Хазарського каганату.
У Х - XII сторіччi на правому березі річки Уди було розташоване старослов’янске місто Донець, яке неодноразово згадується в літописах. Перша згадка в літописі про Донець датується 1185 роком. Донець був зруйнований ордами Батия у середини ХІІІ століття
Під час татаро-монгольської навали, територія краю зазнала великого спустошення і невдовзі перетворилась на так зване «Дике поле», покрите лісами та степовими травами.
Тривалий час територія залишалася малозаселеної. Лише наприкінці XV століття тут з'являються селяни. Долаючи великі труднощі, слобожани за короткий історичний період перетворили "дике поле" в край з розвиненими господарством і досить високим на ті часи рівнем культури. Почали створюватися перші малочисленнi укріплені пункти - невеликі фортеці та остроги - Царе-Борисів (1600 рік), Чугуїв (1638 рік), Валки (1646 рік). Із середини XVII в. почалося масове заселення області. В 1654 р. було засноване місто Харків на злитті рік Харків і Лопань, що став центром Слобожанщини.
Поряд із землеробством і скотарством з'явилось городництво, садівництво, виноградарство, шовківництво, розвивалась торгівля. Традиційно основним видом була ярмаркова торгівля. У кожному місті, слободах, поселеннях були свої ярмарки, відомі на всю Слобожанщину. Харківський регіон та Харків стали великим центром ремесел та торгівлі на півдні Російської імперії. В значній мірі цьому сприяло його географічне положення на перехресті шляхів з Москви, Петербурга, Києва в Крим та на Кавказ.
На Слобожанщині розвивались і вдосконалювались традиції українського народу в галузі архітектури, мистецтва, народної творчості. У стилі українського бароко були споруджені церкви, собори: собор в Ізюмі (1684), церква Покровського монастиря в Харкові (1689). Набула поширення самобутня дерев'яна архітектура. В усній народній творчості проявилась нерозривна єдність духовних зв'язків українського народу та мешканців слобідського краю. Історичні думи, пісні, легенди, народні традиції відображали загальнонародні явища.
28 липня 1765 року указом імператриці Катерини II прийнято маніфест «Об учреждении в Слободских полках приличного гражданського устройства, и о местопребывании Канцелярии Губернской и Провинциальной». Цим маніфестом було ліквідовано поділ Слобожанщини на полки та створено Слобідсько-Українську губернію з центром у м. Харкові. Так 1765 рік визначено як рік заснування на теренах Слобожанщини першого адміністративно-територіального утворення із центром у м. Харкові – прообразу Харківської області. В 1765 р. була створена Слободсько-Українська губернія, в 1780 р. Слободсько- Українська губернія Покровський монастир в Харкові була перетворена в Харківське намісництво, центром якої став Харків.
В 1796 р. на місці намісництва була відтворена Слободсько-Українська губернія, що одержала в 1835 р. назву Харківської.
Харківщина славилась розвитком різноманітних промислів (гончарний, коцарський, кушнірський, шкіряний та ін.) Для першої половини XIX ст. характерне посилення процесу переходу від дрібних селянських промислів і міських ремесел до мануфактури і від мануфактури до фабричного виробництва. В Харківській губернії у 1815 р. було 12, а в 1860 р. 330 підприємств, серед яких переважали салотопні, свічкові, цегельні, тютюнові, металообробні. Виникла нова галузь заводського виробництва - цукрова. У 1833 р. у с. Білий Колодязь Вовчанського повіту була побудована перша на Харківщині цукроварня, у 1845 р. уже працювало їх 18. У середині XIX сторіччя товарообіг харківських ярмарок складає майже 50% товарообігу усіх ярмарок України.
У 1919 – 1934 рр. м.Харків — столиця України. У цей час відбуваються його становлення як великого індустріального, культурного і наукового центру.
Харківська область – лідер машинобудування України. У регіоні сформовано потужний тракторобудівний комплекс. Значне місце займають випуск енергетичного устаткування, літакобудування, верстатобудування, паливна, радіоелектронна, хімічна, фармацевтична, харчова й легка промисловість. У регіоні виробляється 100% парових турбін України, більше половини кранів (козлових і мостових), понад третини тракторів, кожен п’ятий зернозбиральний комбайн, кожен восьмий відвальний плуг, кожен десятий електродвигун та генератор змінного струму. На всіх континентах працюють турбини, генератори, літаки, трактори й інші вироби харківських підприємств.
У Харківській області зосереджено унікальний науковий та промисловий фармацевтичний потенціал, спрямований на дослідження, розробка та виробництво лікарських препаратів.
Харківщина виділяється серед інших областей України великими обсягами виробництва зерна, цукрових буряків, соняшнику, овочів і картоплі, високим рівнем розвитку тваринництва м’ясо-молочного напрямку. Наукове забезпечення агропромислового комплексу здійснюють 16 спеціалізованих науково-дослідних інститутів та навчальних закладів.
Харківщина – осереддя культури Слобожанщини. На її території працюють 6 державних театрів (із них 3 академічних), обласна філармонія, будинок органної і камерної музики, цирк, 33 музеїв, 800 клубів і будинків культури, діють біля 1000 бібліотек (державна наукова бібліотека ім. В. Короленка має світове значення і містить у своїх фондах десь біля 7,5 млн. книг), парки відпочинку, найстаріший в Україні зоопарк, що відзначив 100-літній ювілей. Під охороною держави знаходяться 2250 пам'ятників історії і культури.
У Слобожанщини - багата наукова спадщина і давні традиції в галузі співробітництва науки і виробництва, науки і бізнесу. Наукової та науково-технічною діяльністю в області займаються близько 200 організацій (кількість персоналу в сфері науки 24,9 тис.чол.). Харківську область представляють 52 академіки і 86 членів-кореспондентів Національної та галузевих академій наук.
Перлини Харківщини
Краснокутський дендропарк
«Співочі тераси», с. Городнє
Село Городнє цікаве збереженим тут мурованим комплексом-амфітеатром з романтичною назвою "Співочі тераси". Над рікою Мерло побудовані п’ятирівневі мури, що у вигляді амфітеатру спускаються до арени. Побудував "Співочі тераси" відомий цукрозаводчик Павло Іванович Харитоненко – володар земель села Городнє.
Споруда призначалася для вирощування екзотичних сортів плодових дерев. Тераси сплановано таким чином, що насаджені на їх ярусах рослини цілий день повернути до сонця, а з протилежного боку захищені від вітру пагорбом. Також тут передбачено систему штучного поливу, що являє собою мережу труб, вмонтованих у цегляну кладку. Назва 
"Співочі тераси", скоріше за все, пов’язана з незбагненним чином прорахованою і конструктивно витвореною акустикою амфітеатру. Крім здійснення мрії – володіти шматочком екзотики, поміщик, як бонус, отримав невелике диво – співаючі тераси. Завдяки незвичайній архітектурній формі терас утворився особливий акустичний ефект – навіть тихий розмову можна почути на відстані 60 м. У вітряну погоду, коли єдиним виконавцем, присутнім на "сцені", була природа, тераси починали самі собою "співати" – вітер проходив крізь труби, вмуровані в стіни. Так, потужність свого голосу на співаючих терасах демонстрував Федір Шаляпін, шокуючи глядачів його силою та красою. Однак і наші сучасні виконавці вже оцінили переваги співаючих терас, тут побували: Богдан Ступка, група "ВВ" (Воплі Водоплясова). Співаючі тераси на Харківщині – рідкісна пам'ятка України, яку обов'язково потрібно відвідати - отримаєте справжнє задоволення.
Візитівкою Слобожанщини став літературно-меморіальний музей видатного українського філософа Григорія Сковороди.
Розташований він у селі Сковородинівка Золочівського району. Саме тут, у садибі колишнього поміщика Ковалівського видатний філософ, просвітитель, поет і сатирик провів останні дні свого життя. Тож на території музею розташована могила українського Першорозуму й пам'ятник роботи скульптора Івана Кавалерідзе. Обидва об'єкти відкриті для відвідувачів, що приїжджають віддати шану Григорію Сковороді з усіх куточків України та далекого зарубіжжя.
Експозиція музею розгорнута у п'яти залах, обладнаних сучасними електронними засобами: локальним освітленням, відео- та музичною апаратурою.
“Пархомівський художній музей ім. П.Ф. Луньова”, с. Пархомівка
Сьогодні музей, створений у 1955 році А.Ф. Луньовим – подвижником естетичного виховання у селі при Пархомівській середній школі, став одним з найпопулярніших культурних і туристичних центрів Харківщини. Завдяки співпраці Луньова з Державним Ермітажем, Російським музеєм Ленінграда, Третьяковською галереєю, Об’єднанням музеїв Московського Кремля, музеями Харкова, творчими спілками, видатними художниками музей має унікальну колекцію (основний фонд – 2801 експонат, науково-допоміжній – 3609). 
У зібранні музею – твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, цінні матеріали з археології та етнографії. В експозиціях музею представлено твори західноєвропейського, російського, українського мистецтва у т.ч. таких відомих в світі митців як Ван Дейк, Ф.Бол, Д.Піранезі, П.Пікассо, В.Верещагін, Т.Шевченко, І.Шишкін, К.Крижицький, А.Архіпов, В.Маяковський, М.Сар’ян, Т.Яблонська та багатьох інших.
Дворянські садиби минулих століть – справжні шедеври архітектури, потопаючі в прекрасних парках.
Старий Мерчик
Тут, ще при Катерині II, нащадок знатного роду Шедловських, Григорій спробував відновити занепалу садибу батька. Маєток в стилі Людовика XVI до цих пір приголомшує уяву. Ставки довкола, залізні містки, що сполучають штучні острови, два палаци – для самого господаря і для гостей. Бальний зал Старого Мерчика колись збирав під зведеннями всю аристократію округи. Відреставрована унікальна церква, що стоїть на території маєтку. Садиба залишається рідким пам'ятником архітектури XIX століття.
Шаровка
Шаровка – абсолютно чарівне місце. Палац, зведений в ті ж часи поміщиком Ольховським, обернений фасадом до двох ставків і воістину готичний – немов середньовічний замок. Один з власників, барон Кенінг, витратив на маєток величезні гроші і сили, щоб догодити коханій. Величезний парк з павутиною доріжок і екзотичною флорою давно став заповідником країни.
Натальевка
Садиба (сіло Владіміровка Харківської області) побудована в кінці XIX століття Іваном Харітоненко. Він назвав маєток на ім'я внучок – Натальевка. Майже неможливо повірити, що величезний сосновий ліс довкола садиби – справа рук садівників. Але дивовижні оранжереї і зимовий сад, поза сумнівом, створені прекрасними майстрами. Колекційний фонд деревних порід складає 40 видів.
Харківський державний зоологічний парк
Заснований у 1895 р.. Площа зоопарку становить 22 га.
За цінністю колекції зоопарк займає друге місце в Україні. В зоологічному парку зберігаються понад 384 види тварин (8 тис. особин), серед них — риби (137 видів), земноводні (2 види), плазуни (44 види), птахи (97 видів), ссавці (79 видів). З них 7 видів занесені до Європейського Червоного списку, 14 — до Червоної книги України,
в складі зооколекції 93 види, які включені до Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES) Зараз Харківський зоопарк є повноправним членом Євразійської та асоційованим членом Європейської асоціацій зоопарків і акваріумів. Співробітництво з цими організаціями передбачає участь в міжнародних програмах щодо збереження рідкісних та зникаючих видів тварин: 13 видів колекції включені до Європейської програми збереження рідкісних та зникаючих видів тварин (ЕЕР); 5 видів — до Європейської племінної книги (ESB); один вид — до Міжнародної племінної книги (по білому ведмедю).
Гордість Харківщини
Харківщина - земля особливої долі і особливих людей. Вона подарувала людству багато постатей зі світовими іменами.
Багатьох діячів науки і техніки доля пов'язала з Харковом, який вони вважали і вважають своїм рідним містом, де пройшли їхні кращі роки. Внесок цих вчених і винахідників у світові наукові і технічні досягнення неоціненний, і тому наш обов'язок пам'ятати про них і віддати належне їм. Серед них: І.І. Мечников, Л.Д. Ландау, І.В. Курчатов, А.К. Вальтер, А.А. Богомолець, К.Д. Синельников, М.М. Бекетов, О.М. Ляпунов, М.П. Трінклер, В.Я. Данилевський, Л.Л. Гіршман, О.М. Бекетов, Г.Ф. Проскура, В.Я. Юр’єв, М.П. Барабашов, В.П. Воробйов. Цей список можна продовжувати ще й ще.
Батьківщиною легендарного кошового отамана Іван Сірко була Харківщина, сучасне місто Мерефа. Ми пишаємося тим, що саме стежками Харківщини ходив філософ-мандрівник Григорій Сковорода.
Тут працювали видатні вчені-історики Д.І. Багалій, М.Ф. Сумцов, О.Я. Єфименко, М. та Костомаров, філолог О.О. Потебня, педагоги і громадські діячі Х.Д. Алчевська та А.П. Макаренко.
Каразін Василій Назарович – російський вчений й громадський діяч XIX століття, засновник Харківського Імператорського університету в 1805році.
Відомий український байкар Петро Гулак-Артемовський опікувався не тільки літературними проблемами – він був першим ректором Харківського університету.
Харківщина
Рідний край завжди славився працьовитим невтомним характером. Земля наша така – багата, насичена, енергійна – ось і народжує таких самих синів та доньок.
Під керівництвом талановитого конструктора Михайла Ілліча Кошкіна упродовж 1937-1939 років був створений середній гусеничний танк Т-34, який мав високи технічні і бойові характеристики. Михайло Ілліч особисто очолив випробувальний танковий пробіг за маршрутом Харків-Москва-Харків.
Кожедуб Іван Микитович (1920-1991) - тричі Герой Радянського Союзу, льотчик, маршал авіації. На початку1940 року вступив на службу в ряди Червоної Армії та закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків, пізніше працював в ній інструктором з польотів.
Жаботинський Леонід Іванович (1938 Харків) – відомий радянський важкоатлет. Двукратний олімпійський чемпіон, чемпіон світу, чемпіон Європи, багаторазовий чемпіон СРСР, рекордсмен світу. Кумир юного Арнольда Шварценегера. Жив в Харкові, працював на ХТЗ, закінчив ХГПІ
Гризодубова Валентина Степановна – льотчиця, Герой Радянського Союзу. Встановила 5 світових міжнародних рекордів.
Малая Любов Трохимівна – лікар-терапевт, академік НАН України, лауреат Державної премії України а галузі науки і техніки, Герой України, Почесний громадянин міста Харкова.
Волков Сергій Олександрович – російський космонавт, народився у 1973 році в місті Чугуєві.
З Харківщиною пов’язана діяльність багатьох видатних представників української і російської культури: архітекторів О.М. Бекетова та М.І. Ловцова, художників Г. Семирадського, С.І. Васильківського та І.Ю. Рєпіна Їхні картини прикрашають кращі музеї світу.
Історія літературної Харківщини багата на славні імена: Григорій Сковорода і Квітка-Основ’яненко, Євген Гребінка і Петро Гулак-Артемовський, Борис Грінченко і Павло Грабовський, Микола Хвильовий і Олександр Довженко.
Славу літературного Харкова примножували своїм полум’яним словом Іван Вигран та Роберт Третьяков, Петро Василенко і Іван Багмут, Петро Панч і Леонід Первомайський.
Стали відомими письменниками О. Гончар, І. Муратов, В. Добровольський, які під час Вітчизняної війни саме з Харкова пішли добровольцями на фронт.
Багато талановитих поетів і письменників-харків’ян увійшли в українську літературу у другій половині XX ст. Це А. Перерва, І. Мироненко, І. Перепеляк, Л. Таран, В. Родионов. Харків пишається російськомовними поетами Б. Чичибабіним, Р. Третьяковим, Р. Мельниковим.
І в наш час продовжується розвиток літератури, творчо працює спілка письменників, вписуючи нові імена до Харківського літературного Олімпу.
Харківщина завжди була багата на таланти.
Діяльність корифея українського театру М.Л.Кропивницького тісно пов'язано з Харковом і Харківщиною.
Биков Леонід Федорович (1928-1979) – український актор, режисер і сценарист, заслужений артист та народний артист кінематографу.
Фатєєва Наталія Миколаївна (1934) – радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР , народна артистка РРФСР, Кавалер Ордену Пошани. Вчилася в ХДТІ. В 1956 році стала першим диктором Харківської аматорської телестудії.
Русланова Ніна Іванівна (1945, Богодухів) – радянська и російська актриса театру та кіно. Народна артистка Росії. Сирота, виховувалась в сиротинцях Харківської області, закінчила будівельне училище за спеціальністю «штукатур», потім вступила до Харківського театрального інституту, де навчалась 1 курс.
Яковлєва Олена Олексіївна (1961) – радянська та російська актриса театру й кіно, краща актриса СРСР 1989 року. В 1978 році закінчила середню школу № 64 на Салтовці. Працювала на заводі «Протон», бібліотекарем в університеті.
Шульженко Клавдія Іванівна (1906-1984) – радянськая естрадна співачка 20 століття, виконувала народні пісні, фольклор. Народна артистка СРСР. Співала для бійців на фронтах та передових під час ВВв, піднімаючи бойовий дух. Дала понад 500 фронтових концертів. Пісні нашої землячки Клавдії Іванівни Шульженко співала вся країна.
Ми пишаємося тими людьми, які створили обличчя нашего краю, створили його славу.
Свою лепту внесли і харківські спортсмени.
Клочкова Яна Олександрівна (1982) – українська пловчиня, 4-х кратна олімпійська чемпіонка
Рубан Віктор Геннадієвич (1981) – український спортсмен, олімпійський чемпіон з стрельбі з лука на Олімпіаді-2008 у Пекіні
Богдан Бондаренко – чемпіон світу зі стрибків у висоту (2013).
Історія області та її мешканців така грандіозна, що варто писати і писати про неї та її знаменитих і самовідданих мешканців з моменту її ставлення до наших днів. Вивести цілу портретну галерею вчених, будівельників, лікарів, артистів, пожежників, учителів, аграріїв та багатьох інших людей, хто створював міць і славу нашого краю.
