Про бібліотеку Бібліотечні уроки
Творці слов’янської писемності
Книга - джерело мудрості та знань
Використання наукового апарата книжки при її читанні та роботі з нею
Система каталогів та картотек у бібліотеці
Бібліографічний опіс документів
Інформаційна культура – складова загальна культура особистості
Методи роботи з джерелами інформації
Автоматизовані інформаційні послуги в бібліотеці
Книга в образотворчому мистецтві
На вічнім шляху до ШевченкаНаша любов і святиня. Бібліографічний список літератури Рідний край
Есхар ̶ мальовничий куточек України
Естафета пам’яті.
Освобождение Чугуевщины от немецко-фашисских захватчиков
Особистісно орієнтована спрямованість навчання - шлях до педагогічного успіху
Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес
Максим Рильський – класик ХХ століття
Козацтво в художній літературі
Козацтво: право на безсмертя (Бібліографічний огляд літератури)
Справжній прорив, або краще сказати революція, відбулася з появою книгодрукування. Книгодрукування виникло не відразу, його винахідники використовували вже існуючі технології. ДвІ основи книгодрукування, що становлять: принцип набору і друкарський процес - були відомі з давніх часів, але щоб зробити революцію в світі комунікацій, необхідна була оптимальна технологія. І творцем цієї технології став німецький винахідник Іоганн Гуттенберг. Не дивлячись на всю свою простоту, що здається, ця геніальна ідея привела до великих результатів.
Заслуга Гутенберга полягала в тому, що він здогадався відливати окремі букви, з яких почав складати слова, придумав, як їх фіксувати, щоб вони не розпадалися, винайшов прес для друку, спеціальну фарбу і багато іншого.
Саме він зумів знайти якнайкращі технічні форми втілення ідей, які частково висловлювалися до нього. Таким чином, заслуга Гутенберга зводиться до узагальнення і систематизації винаходів, що існували до нього. Втіливши на практиці ідею друкування книг, він явив світу перші, причому відразу ж досконалі зразки видань.
Іоганн Гутенберг народився в Німеччині, у місті Майнце, приблизно між 1394 й 1399 р. Його батьком був ювелір. З юних років він працював у майстерні батька, де бачив, як створюються малюнки золотих монет. Може бути, тоді в нього й зародилася думка про виготовлення літер з металу.
Приблизно у 1429 році він покинув рідне місто і поселився в старовинному місті —Страсбурзі. Тут отримав професію ювеліра-гравера, ремесло надзвичайне копітке, таке, що вимагає фантазії і завзятості. Іоганн поступив на роботу в ювелірну майстерню. Він сподівавс¤ розбагатіти, винайшовши новий спосіб шліфовки коштовних каменів. Потім хлопець перейшов на фабрику, що виготовляла дзеркала, де майстрував металеві рами. Там він навчився працювати з металом.
Іоганн Гутенберг. Конкуренція в багатому Страсбурзі серед ювелірів була велика, і тоді Іоганн зрозумів: дорогоцінні дрібнички потрібні лише багатим, а книги - всім!
XV століття для Німеччини ознаменувалося ростом навчальних закладів. Крім вищих шкіл, які з'явилися ще наприкінці XIV століття в Кельні, Эрфурте, Гейдельберзі, а потім у Лейпцизі, Фрайбурге, Ростоке, відкривалися початкові, що працювали при монастирях. З'явився й почав рости попит на книги. Рукописні видання були нарозхват, переписувачі не встигали забезпечити всіх бажаючих. У повітрі витала ідея механічного відтворення книг. І ця ідея була реалізована Гутенбергом.
Ідея настільки захопила майстра, що він забув і про гроші, і про славу. Проби, пошуки, невдачі... Можна було вдатися у відчай! Але Гутенберг вірив в успіх. Нарешті, у якийсь щасливий день він знайшов рішення: відлив букви-літери з металу, а щоб їх вистачило на саму більшу книгу, створив матрицю для відливання літер.
До 1440 р. відносяться його перші друкарські досліди. Пробою сил для Гутенберга послужила книга «Латинська граматика» Елія Доната. Декілька листів її дошли до наших днів і зберігаються в Національній бібліотеці в Парижі.
Цей винахід, до здивування Гутенберга, не приніс йому ні слави, ні грошей. Більш того, він украй розорився! Залишившись без засобів до існування, Гутенберг повернувся до рідного Майнца, де звернувся за допомогою до одного з міських купців по прізвищу Фауст. Хитрий Фауст відразу оцінив вигоди винаходу і обома руками вхопився за Гутенберга. Фауст позичив майстрові крупну суму грошей на відкриття друкарні. Складений був договір, по якому у разі успіху підприємства Фауст отримував половину доходу, а у разі провалу друкарня повинна була перейти до купця цілком.
Гутенберг, нічого не підозрюючи, з радістю включився в роботу. З роками поліпшувалася техніка друку, росли уміння і віра в свої сили. У 1450 році він приступив до своєї капітальної праці, яка навіки залишиться пам'ятником друкарського мистецтва. Друкування першої Біблії продовжувалося протягом п'яти років.
13 березня 1455 року Иоганн Гутенберг віддрукував свій шедевр - так називану «42-рядкову» латинську Біблію, що прийнято вважати першою друкованою книгою.
Біблія містить 1282 сторінки форматом 
30х40 див; текст іде у два стовпчики, кожна в 42 рядки: звідси й назва. Елементи оздоблення книги виконувалися від руки. Частина тиражу видрукувана на папері, частина на пергамені. Ця знаменна подія означала, що згодом священна книга стане загальнодоступної, і неї зможе мати кожен віруючий.
1445 рік уважається початком ери друкарства. Йоганн Гуттенберг був не тільки техніком-винахідником, але і майстром найвищої кваліфікації. Створена їм перша в Європі повнооб'ємна книга була чудовим шедевром мистецтва друку.
Коли книга була видрукувана, Фауст звернувся в суд з позовом на несплату боргів Гутенбергом. Усе відбулося так, як і була задумано: друкарня разом з тиражем видрукуваної Біблії відійшли до заповзятливого купця, та й авторство винаходу друкованого верстата саме Гутенбергом було поставлено під сумнів. Хоча, треба сказати, що в авторство Фауста ніхто не вірив.
Усунувши Гутенберга, Фуст продовжував друкувати книги. Чергове видання Біблії Фуст повіз продавати у Францію. Тут його обвинуватили в чарівництві й посадили у в'язницю. Церковники не могли повірити, що з одного рукопису можна одержати безліч екземплярів книги. В 1465 році Фуст умер у в'язниці, уникнувши багаття за заняття чаклунством.
За Гутенбергом залишилася інша майстерня, менша за розміром і з меншими технічними можливостями. З тих пір Йоганн Гутенберг брався лише за невеликі замовлення, які ні технічно, ні естетично не могли порівнятися з першим виданням Біблії.
Учені встановили, що за життя Гутенберг видав більше 50 книг. Це підручники латинської мови, «Календарі», «Католікон», що включає в себе латинську граматику і тлумачний словник, «Псалтир», а також інші книги.
18 січня 1465 року, єпископ Нассаусський оцінив заслуги майстра і дав йому придворний чин і пенсію.
Гутенберг призначений був довічним камергером курфюрста. На цьому посаді він отримував щорічно придворний одяг дворянина, 20 четвериків муки і дві бочки вина. Щастя посміхнулося Гутенбергу, хоча і на заході днів. З цієї хвилини великий винахідник не страждав від матеріального недоліку і міг спокійно продовжувати свою улюблену справу. Він був щасливий, що побачив нарешті повний успіх книгодрукування. Але життя людська коротка. 3 лютого 1468 року Гутенберга не стало. Великий трудівник почив від справ своїх. Винахідник був похований в церкві Святого Франциска в Майнці. Один з його родичів в кінці XV століття встановив над його могилою надгробок – камінь з написом: «Щасливому винахідникові книгодрукування. У Бозі, кращому і найбільшому, присвячено. Іоганн Гензфляйш, винахідник книгодрукування, який заслужив найбільші похвали з боку всіх націй і кожної мови. Поставив цей пам'ятник для Вічного поминовения. Адам Гельтгус»
Сучасники Гутенберга не могли передбачати, що винахід книгодрукування складе собою еру, з якою почнеться нова історія.
Що ж трапилося з його дітищем? Всього в світі збереглося 48 екземплярів цієї Біблії; з них - 4 комплектних і 8 неповних на пергаменті, 17 комплектних і 10 неповних - на папері. Зберігаються вони в різних бібліотеках і музеях миру. До речі кажучи, повні комплекти 42-рядкової Біблії є в бібліотеці Конгресу США, а також в національних бібліотеках Великобританії і Франції. 42-рядкова Біблія Гутенберга завжди вважалася найдорожчою книгою в світі. Останній раз – в 1979 р. – екземпляр на папері придбала бібліотека Штутгарту за 2 млн. 200 тис. доларів. Єдиний екземпляр, що був в Росії, був проданий в 1931 р. до Америки; вважається, що за ці гроші був побудований Днепрогес.
” У Ніжнесаксонськой державній 
бібліотеці міста Геттінгена, знаходиться єдиний що зберегся в Германії екземпляр «Біблії». Вона повністю перекладена в цифровий формат і доступна в Інтернеті.
Вдячні нащадки поставили Гутенбергу пам'ятники в Майнці, Страсбурзі і Франкфурті на Майні.
В Франкфурті-на-Майні памятник був поставлений у 1840 роц. Гутенберг зі своїми співробітниками, Фаустом і Шеффером, зображений на повний зріст, в лівій руці у нього – відлита для друкування літера. У медальйонах, в підніжжі пам'ятника, портрети знаменитих кращих друкарів до нашого століття включно і герби чотирьох міст, де перш за все проквітнуло книгодрукування: Страсбурга, Майнца, Франкфурту і Венеції. Чотири алегоричні фігури жінок зображають богослів'я, природознавство, мистецтво і промисловість. По кутах монумента б'є вода - з ротів чотири тварин, між якими бик знаменує Європу, слон – Азію, лев – Африку і лама – Америку.
В центрі міста Майнц, в прекрасній ренесансній будівлі, розташований Музей Гутенберга. У дворі стоїть сучасна скульптура, що зображає книгу завтовшки в тисячі сторінок. На першому поверсі музею збережена історична майстерня Гутенберга. Тут виставлений дерев'яний прес, копія того, який використовував Гутенберг.
На другому поверсі знаходяться зібрання рідкісних книг. Найбільш цінні експонати — 42-рядкова Біблія, видана в середині XV століття, «Фауст» Гете (1854), «Природна історія» Бюффона (XVIII століття). Два верхні поверхи музею присвячено історії писемності і техніці палітурної справи.
Наслідки винаходу книгодрукування необчислені. Рукописні книги змінилися друкарськими. Ціни на книги негайно ж знизилися на чотири п'ятих проти колишньої їх ринковій вартості. Перші друкарі, що трудилися біля друкарських верстатів, були піонерами цивілізації – всі вони придбали право на вічну вдячність за послуги, надані ними освіті людства. Дешеві книги, віддруковані, як тоді висловлювалися, manu stannea (олов'яною рукою), породили масу читачів. З винаходом книгодрукування автор міг поширювати свої ідеї і говорити з освіченим класом абсолютно вільно, не стискуваючись часом і місцем. Друкарська книга рятує автора від забуття, тому що вона друкується в декількох сотнях і тисячах екземплярів, тоді як рукопис, як би вона не була цінна по своїх внутрішніх якостях, легко може загубитися.
Про своєчасність відкриття Гуттенберга свідчать цифри. Книгодрукування швидко розповсюдилося по Європі. У 1465 році друкарський верстат запрацював в Італії, в 1470 — у Франції, в 1473 — в Бельгії, Угорщині і Польщі, роком пізніше — в Іспанії. Нарешті в 1476 році книгодрукування переступило з континенту до Англії. За 50 років на початок XYI століття в 260 містах Європи працювали вже півтори тисячі друкарень. До 1 січня 1501 року вони випустили близько 40 тисяч книг, загальним тиражем понад 10 мільйонів екземплярів. Зараз ці перші книги називаються інкунабулами, від латинського слова «incunabula» — колиска. До наших днів збереглося всього півмільйона таких книг. Зберігаються вони в музеях і в бібліотеках як найбільші скарби.
Література:
Владимиров Л. Всеобщая история книги. – М., 1988. – С. 91-130.
Лишевский В. Самое важное событие уходящего тысячелетия. // Наука и жизнь. – 2000. – № 6. – С. 106-107.
Мегаи Л. Книжка о книжке. – Будапешт, 1976. – С. 18-24.
Наровчатов С. Необычное литературоведение. – М., 1973. – С. 268-287.
Немировский Е., Горбачевский Б. Рождение книги. – М., 1967. – С. 8-42.
Немировский Е., Горбачевский Б. С книгой через века. – М., 1964. – С. 25-62.
