Про бібліотеку Бібліотечні уроки
Творці слов’янської писемності
Книга - джерело мудрості та знань
Використання наукового апарата книжки при її читанні та роботі з нею
Система каталогів та картотек у бібліотеці
Бібліографічний опіс документів
Інформаційна культура – складова загальна культура особистості
Методи роботи з джерелами інформації
Автоматизовані інформаційні послуги в бібліотеці
Книга в образотворчому мистецтві
На вічнім шляху до ШевченкаНаша любов і святиня. Бібліографічний список літератури Рідний край
Есхар ̶ мальовничий куточек України
Естафета пам’яті.
Освобождение Чугуевщины от немецко-фашисских захватчиков
Особистісно орієнтована спрямованість навчання - шлях до педагогічного успіху
Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес
Максим Рильський – класик ХХ століття
Козацтво в художній літературі
Козацтво: право на безсмертя (Бібліографічний огляд літератури)
Періодичні видання – сукупність творів друку, які виходили або виходять через визначені проміжки часу, із постійним для кожного року числом номерів, що не повторюються по змісту, однотипні по оформленню, нумерованими й (чи) датованими випусками, що мають однакову назву й, як правило однаковий обсяг й формат, які є засобом поширення різноманітної інформації, вираження й формування громадської думки, ідейною зброєю суспільних класів, політичних партій. Преса – важливий ідеологічний чинник, що впливає на всі сторони духовного й суспільно-політичного життя народу, країни.
До періодичних видань відносяться газети, журнали, періодичні збірники й бюлетені.
Людині, що почуває себе часткою суспільства, хочеться побачити увесь світ, і тому – ранок починається з газети. Що нового? Що важливого? Що цікавого? – мільйони людей чекають відповіді на ці питання, і газета повинна відповісти на них гідно. Це значить – розповісти правду.
Якби можна було, порахувати, якби можна було, з'ясувати, скільки разів за один тільки день впливає газета на людські вчинки, скільки людей задумалися над важким запитанням, прочитавши газету, скільки справ стрінулось з мертвої крапки, тому що допомогла газета, скільки доль змінилося... Так і повинно бути, тому що газета – не просто читання. У ній – пульс сьогоднішнього дня. Газета першої повинна зняти тривогу, якщо случилося лихо. Газета першої повинна назвати по імені тих, хто робить людям добро, і тих, хто робить зло, теж – по імені. Газета – не безпристрасне зведення “того, що случилося”. Щодня газета народжується заново, щоб на основі реальних фактів сьогоднішнього дня намітити чіткі і ясні задачі на завтра.
Сучасний світ не може жити без газети.
Газета – періодичне текстове листове видання, що містить офіційні матеріали, оперативну інформацію й статті по актуальних суспільно-політичних, наукових й інших питаннях, а також літературні твори, ілюстрації, фотознімки, рекламу. Газета – найважливіша зброя політичної боротьби, один з основних засобів пропаганди і масової інформації.
Прообразами газети були інформаційні бюлетені, що випускалися в Римі в І ст. до н. е .–4 ст. н.е.
А ви знаєте, що означає слово “газета”? Коли виникли газети? Виникли вони дуже давно; спочатку вони виходили у формі гіпсових вітрин в І ст. до нашої ери, в центрі Рима. На цих вітринах були розпорядження та повідомлення про головні події. Пізніше такі своєрідні газети робили на камені, папірусі, бересті, на шкірі.
ѕерш≥ Перші газети з’явилися в Китаї у 8 ст; у 17 ст. – в деяких країнах Європи (1609 р. – Німеччина; 1616 р. – Голландія; 1622 р. – Англія).
Слово “газета” виникло від назви дрібної монети початку ХVІІ столітті, за яку жителі Венеції купляли листок із різними новинами.
Термін увійшов до широкого вжитку з появою газети “Ля газет” (1631 р. – Франція). Першою щоденною газетою була “Лайнцігер цайтунг” (Лейпцігська газета) 1661–1663 р. – Німеччина.
Серед слов’янських народів газета з’явилась у Польщі (1661 р.) В Росії першою рукописною газетою вважаються “Вестовые письма, или Куранты”, яка виходила в єдиному екземплярі, – для читання великому цареві важливих подій (1621 р.). А першою друкованою –“Ведомости о военных и иных делах, достойных знания и памяти, случившихся в Московском государстве и во оных окрестных странах” (1702 р.), в 19 ст. у великих губернських містах виходили “Губернские ведомости”.
На Україні газети з’явилися у 18 ст. у Львові – польською “Кур’єр Львовскі” (“Львівський кур’єр”, 1749 р.) та французькою – “Газет де Леополь”(“Львівська газета”, 1776 р.) мовами.
Початок журналістики на Україні пов’язаний з харківськими газетами “ Харьковские известия” (1817 р.), “Харьковский еженедельник” (1812 р.). З годом почали виходити: “Одесский весник” (1827 р.), “Киевские объявления” (1835 р.), “Зоря галицька” і “Дневник русский” (1848 р., Львів) та ін.
Українською мовою газети виходять також за кордоном, серед них: “Українське життя” і “Українське слово” (Канада), “Наше слово” (Польща), “Нове життя” (Словенія).
Газети поділяються за змістом, за відомчою належністю, за цільовим та читацьким призначенням. Різні групи видань призначено для певних читацьких категорій, для задоволення професійних інтересів окремих читацьких верств. До центральної періодичної преси належать загальнодержавні видання, цілий ряд галузевих науково-технічних та інших видань; до місцевої – обласні, районні, багатотиражки.
Журнал ( із франц. – день) – періодичне текстове зброшуроване друковане видання, що містить статті й реферати по різних суспільно-політичних й наукових питаннях, літературні твори, ілюстративний й інший матеріал. Як і газета, журнал є одним з основних засобів масової інформації й пропаганди
І люди видають журнали. Про усе. У журнал несе свій перший “видобуток” мандрівник, що повернувся з експедиції. Археолог висипає в журнал опис тільки що відкритих багатств. Натураліст скромно повідомляє в десятьох рядках, що бачив зайця незвичайного фарбування. Журналист-международник посилає звіт про стихійну демонстрацію студентів. І читач, перегортаючи журнал, чує голосу всієї планети.
™ виданн¤, що живуть дуже довго. „и ледве не ш≥стдес¤т рок≥в видававс¤ в –ос≥њ сол≥дний, красивий с≥мейний журнал ≥з додатками ЦУЌиваФ. јле ≥нод≥ журнал спалахуЇ й проноситьс¤ перед читачами, ¤к комета, припин¤ючи своЇ ≥снуванн¤ на третьому, другому, першому випуску.
Журнал – колективна творчість. Під однією обкладинкою щораз збираються десять, двадцять, тридцять авторів. Мабуть, в історії вітчизняної, та й закордонної журналістики є єдине виключення – “Щоденник письменника” – журнал, що протягом декількох років видавав і цілком писав від першої до останньої сторінки одна – одна! – людина – Федір Михайлович Достоєвський. І журнал не висихав, користався попитом у читачів і виходив порівняно регулярно – раз на місяць.
Більшість журналів у нашій країні виходять раз на місяць. Але буває і раз у квартал, тобто – раз у три місяці, і зовсім часто – раз у тиждень. Вид цих журналів так само різноманітний, як їхня тематика.
На най-улюблені краще підписуватися. Інші – переглядати в бібліотеці. Світ рухається й міняється. Без журналів за ним не устежити.
Журнали з’явилися у Європі в 2-й пол. 16 ст., поширилися після виходу французького “Журналь да саван” (“Журнал учених”, Париж, 1665 р.) Історія журналу в Росії починається з 1728 р., коли вийшли перші “Месячные исторические, генеологические и географические примечания в Ведомастях” – додаток до газети “Санкт – Петербургские ведомости”.
В 2-й пол. 18 ст. з’явилися перші галузеві й провінційні журнали. В 19 ст. трибуною передової громадянської думки стали “Современник” і “Отечественные записки”, коли ідейне керівництво ними здійснювали О. С. Пушкін, В. Г. Белінській, М. Г. Чернишевський, М. О. Добролюбов.
Перші журнали на Україні з’явилися на початку 19 ст. у Харкові: сатиричний – ”Харьковский Демократ” (1816 р.), літературно-художній і науковий “Украинский вестник” (1816-19 р.) та “Украинский журнал” (1824-25 р.).
Журнали розрізняють:
1. За періодичністю – такі, що виходять щотижня, щодекади, щомісяця, тощо;
2. За змістом – громадсько-політичні, літературно-художні, наукові, спеціальні (галузеві), тощо;
3. За читацьким призначенням – для жінок, дітей і молоді, тощо.
Журнали відіграють важливу роль у громадсько-політичному житті країн, в розвитку науки й культури.
На сьогодні в Україні зареєстровано близько 10 тисяч газетних й журнальних видань. Реально виходить половина, стабільно 3-4 тисячі. Українською мовою зареєстровано 2690 видань, решта понад 7 тисяч російською (або двомовні).
Часом важко собі представити, який найбагатший й незамінний арсенал думок, зведень являють собою газети й журнали, як багато вони можуть дати будь-якому читачеві. Сфальцьовані й зіставлені в якій-небудь тематичній добірці, такі зведення знаходять особливу цінність.
У журналах й газетах містяться оперативні відомості практично по будь-якій темі. Треба тільки вміти їх виловлювати, пропускаючи через решето свого інтересу.
Ті, хто уважно відноситься до періодики, ведуть роками, а те й десятиліттями журнально-газетну розвідку, в результаті виявляються у виграшному положенні.
Унікальні зводи даних у підібраному й згрупованому виді, достаток зведень, власником яких є окрема цілеспрямована людина, уражають уяву.
У результаті виграє не тільки ця людина. Виграють усі, хто його знає. Вони заряджаються його енергією, його захопленістю. Поневолі задумуєшся: а чи не так це важливо, що саме цікавить людину – лікарські рослини чи Пизанска вежа? Важливо отут інше – неукротимість у досягненні знань, захопленість.
По-особливому відносяться держава й громадськість до подібного роду збирачам і їх, колекціям. До них постійно звертаються за довідками фахівці, в окремих випадках колекції здобуваються бібліотеками чи архівами. Так упорядковані збори фактів й зведень стають доступні великому числу людей.
Сподіваємося, що багато хто з вас із новими мірками підійдуть до цього невичерпного джерела різнобічної інформації
Особливо важливе уміння швидко розібратися в тексті, коли перед тобою стопка свіжих газет.
Як же відібрати газети, необхідні для регулярного перегляду, не пропустити в них інформацію важливу й цікаву?
У газеті варто уявляти собі постійне розташування матеріалів внутрішніх й міжнародних.
Перегляд газети варто починати з передової статті. Її місце –ліворуч угорі першої смуги. Передова – пульс сьгоднішнего дня. Вона розповість тобі про першочергові задачі й проблеми країни у внутрішній й зовнішній політиці, науці, техніки, культурному житті. Заголовок передової статті завжди чітко позначає її тему.
Далі – загальний перегляд газети. Його технологія те саме, що перегляд книги, тільки змістом-путівником служать рубрики й заголовки. Зіставивши заголовок статті з рубрикою, під якою вона поміщена, майже завжди можна схопити тему нарису, фейлетону, репортажу, інформації. Уточнити цю тему допоможе підзаголовок. Цікаво тобі? – читай.
Зупини свою увагу і на прізвищі журналіста, на званні чи посадовому положенні автора (статті непрофесійних авторів обов'язково супроводжуються такими). Якщо вразив, якщо зацікавив тебе матеріал підписаний прізвищем В.Пісків, чи неправда, побачивши наступного разу на газетній смузі його ім'я, ти станеш читати – близька тобі манера розповіді цього журналіста, одні теми й проблеми вас хвилюють. Так ти шукаєш (чи будеш шукати) на сторінках газети його ім'я.
При читанні періодики відзначай матеріали, необхідні тобі для розкриття тих чи інших питань, вирізуй і складай їх у конверти, на яких позначиш відповідну проблему.
Прочитане тобою повинно неодмінно спрацювати – на уроці, у творі, у розмові.
Якщо ви виявите допитливість, то багато чого довідаєтеся з журналів навіть при швидкому їх перелистивании. Вас чекають знахідки.
Узагалі після швидкого читання журналів може виникнути, який-те інтерес, він поведе до поглибленого вивчання предметів уже по книгах.
Різноманітні журнали й щотижневики не тільки проінформують про нові книги, дадуть рецензії на них, але часом і повідомлять про статті в родинних журналах.
Отже, у вас з'явилося бажання уважніше познайомитися з журналами. Як це зробити? Ясно, що не тільки по їхніх назвах статей. Уважно переглянете змісти й рубрики журналів, про листайте журнали (і не один випадковий номер, а краще б усі номера за рік-іншою). Закріпите знайомство, заглянувши в останні номера журналів за рік, де ,звичайно, даються річні переліки статей. У них побачите всі рубрики й теми, освітлювані протягом тривалого часу.
Орієнтуванню в журналах насамперед допомагають переліки змісту (кожного номера й зведені за рік). Однак у них включаються не всі публікації. Крім того, по заголовках статей не завжди визначиш, яку саме інформацію вони несуть. От чому особливо цікавлячі видання читачі переглядають наскрізь сторінку за сторінкою. Такому перегляду научишся не відразу. Але поступово приходить навичка швидко схоплювати зміст і без утруднень вирішувати, у якому обсязі знайомитися з матеріалом і чи треба взагалі читати ту чи іншу публікацію.
Щорічно в журналах й газетах друкується величезна кількість корисних зведень.
Має сенс час від часу знову й знову звертатися до річних комплектів журналів. З роками міняються наші смаки й інтереси, події змушують по-новому дивитися на теми, що промайнули ніколи непоміченими.
ћаЇ сенс час в≥д часу знову й знову звертатис¤ до р≥чних комплект≥в журнал≥в. « роками м≥н¤ютьс¤ наш≥ смаки й ≥нтереси, под≥њ змушують по-новому дивитис¤ на теми, що промайнули н≥коли непом≥ченими.
Література:
1. Бабенко А. Л. Періодичні видання для середнього шкільного віку. // Шкільна бібліотека.- 2002.- № 3.- С. 67-69.
2. Библиотечно-библиографические знания – школьникам.- М.: Книжная палата, 1989.- С. 110-120
3. Гецов Г. Как читать книги, журналі, газеты.- М.: Знание, 1989..
4. Книговедение: Энциклопедический словарь.- М.: Сов. Энциклопедия,1982.
5. Словарь юного книголюба.- М.: Книга, 1987.
