Про бібліотеку Бібліотечні уроки Еволюція книги
Творці слов’янської писемності
Книга - джерело мудрості та знань
Використання наукового апарата книжки при її читанні та роботі з нею
Система каталогів та картотек у бібліотеці
Бібліографічний опіс документів
Інформаційна культура – складова загальна культура особистості
Методи роботи з джерелами інформації
Автоматизовані інформаційні послуги в бібліотеці
Книга в образотворчому мистецтві
На вічнім шляху до ШевченкаНаша любов і святиня. Бібліографічний список літератури Рідний край
Есхар ̶ мальовничий куточек України
Естафета пам’яті.
Освобождение Чугуевщины от немецко-фашисских захватчиков
Особистісно орієнтована спрямованість навчання - шлях до педагогічного успіху
Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес
Максим Рильський – класик ХХ століття
Козацтво в художній літературі
Козацтво: право на безсмертя (Бібліографічний огляд літератури)
Виключно зі встановленням писемності починається справжня історія народу, його культури, світогляду, наукових знань, літератури і мистецтва. Цей найбільший внесок в культуру слов'янських народів був внесений святими Кирилом і Мефодієм.
862 року до візантійського імператора Михайла звернулось посольство від моравського князя Ростислава з проханням прислати місіонерів, які навчили б місцевих жителів богослужінню на слов'янській мові, замість латинської мови німецького духовенства. Імператор Михайло і патріарх Фотій вирішили довірити цю справу братам Кирилу і Мефодію, вихідцям із напівслов’янського-напівгрецького міста Солуні, які добре знали слов’янську мову. Майбутні слов''янські просвітителі одержали прекрасне виховання і освіту.
Батько Мефодія (815-885гг.). і Костянтина (у чернецтві Кирило) (827-869гг.) займав високий пост помічника управителя міста. Мефодій за прикладом батька рано поступив на військову службу. Десять років був управителем однієї з населених слов''янами областей. Потім, віддалився в монастир. Костянтин з дитинства виявив надзвичайні розумові дарування. Слух про обдарованість Костянтина досяг Константинополя. Юного філософа призвали в столицю і визначили в наставники до молодого імператора Михайла III. У Константинополі юний наставник, навчаючись у кращих викладачів в університеті Магнавре, оволодів граматикою, математикою, геометрією, астрономією, риторикою, діалектикою, філософією, вивчав мови. Після закінчення учення Кирило прийняв сан ієрея, але відмовився від запропонованої йому посади і став хранителем патріаршої бібліотеки при храмі святої Софії, а незабаром покинув столицю і таємно пішов в монастир.
Розшуканий там і повернений до Константинополя, він був призначений вчителем у вищій Константинопольській школі, де викладав богослов''я і філософію, за що і одержав прізвисько Філософ («Мудрий»). У диспуті переміг патріарха на захист ікон. . Пізніше у Сирії відстоював християнство, ідею єдиного Бога. Брати здійснили місію-подорож до хазар, відвідали Херсонес, де Кирило знайшов “Евангеліє” і “Псалтир” руським письмом.
Прибувши до Моравії, Кирило й Мефодій розпочали активну діяльність. Саме Кирило і створив першу слов''янську азбуку з 38 букв. Багато букв були узяті з грецького, тому вони і з вигляду на них схожі. Складаючи слов'янську азбуку, Кирило зміг уловити в звучанні знайомої йому з дитинства слов'янської мови основні звуки цієї мови і знайти для кожного з них буквені позначення.
Слов'янська книжкова мова (старослов''янська) набула поширення як спільної мови для багатьох слов'янських народів. Нею користувалися південні слов'яни (болгари, серби, хорвати), західні слов'яни (чехи, словаки), східні слов'яни(українці, білоруси, росіяни). За допомогою слов''янського алфавіту Кирило здійснив переклад Євангелія і деяких інших церковних книг, що одержали потім розповсюдження не тільки в Моравії, але і в інших слов''янських країнах. Мефодій у всьому допомагав йому. Вони обертали в Христову віру слов'ян-язичників і перекладали рідною для них мовою священні книги. Все життя Кирила було наповнене частими важкими поїздками, важкими позбавленнями і дуже напруженою роботою. Таке життя підірвало його сили, і в 42 роки він сильно захворів. Передчуваючи свій близький кінець, він напучував брата: «Ми з тобою, як два воли, вели одну борозну. Я знеміг, але ти не надумайся залишати праць учительства».
Мефодій, повернувшись до Моравії, продовжив пастирську діяльність. До самої смерті він поширював віру і письменність не тільки серед моравов, але так само і інших західнослов''янських народів – чехів і поляків. Обидва брати жили в основному духовним життям, прагнучи до втілення своїх переконань і ідей, не надаючи значення ні плотським радощам, ні багатству, ні кар''єрі, ні славі. Брати ніколи не мали ні дружин, ні дітей, все життя скиталися, так і не створивши собі ні дома або постійного притулку, і померли на чужині. Проте добре насіння, посіяне Кирилом і Мефодієм, дало рясні сходи. Їх учні продовжили святу справу в Болгарії і інших південнослов''янських землях. Дещо пізніше віра Христова на слов''янській мові прийшла і на Русь. Подвижницька діяльність Кирила і Мефодія була високо оцінена. Брати зараховані до лику святих і православною, і католицькою церквами.
ПАМ'ЯТНИКИ СЛОВ'ЯНСЬКИМ ПРОСВІТИТЕЛЯМ
Переоцінити привнесення писемності в слов''янське суспільство неможливо. Це найбільший внесок у культуру слов''янських народів і був він створений святими Кирилом і Методієм.
Пам'ятник слов'янським просвітителям у Мурманске став результатом активної діяльності місцевих літераторів. 24 травня 1986 року з ініціативи заполярних письменників, у першу чергу Виталия Маслова, уперше в СРСР урочисто відзначали День славянской письменности и культуры в Мурманске, незабаром оголошений державним святом. А в 1988 році, коли В. С. Маслов перебував у Болгарії, виникла ідея подарувати місту пам''ятник Кирилу й Методію, у знак вдячності мурманчанам, які відродили День славянской письменности и культуры у Росії.
Майже п'ять тисяч кілометрів стояло проробити трейлеру, везшему шестиметровый пам''ятник рівноапостольним просвітителям з болгарської столиці через Варну, Одесу, Київ, Мінськ, Новгород і Петрозаводськ у Заполярье. Чорне море перетнули на поромі.
22 травня 1990 року в сквері перед будинком Обласної наукової бібліотеки в Мурманську пройшло врочисте й барвисте відкриття пам''ятника.
Мурманський монумент - авторська копія знаменитої роботи болгарського скульптора Володимира Гиновски. Оригінал перебуває перед будинком Народної бібліотеки в Софії, де його встановили до 1100-річчю створення слов''янської писемності. Пізніше два інші виливки скульптурної композиції поставили в болгарському місті Благоевград і Римі, а остання копія відправилася в Мурманск.
Скульптури просвітителів прості, природні, але в той же час і величні. Автор створив яскраво індивідуалізовані образи. Тонка одухотворена особа більше молодого святого Кирила повно замисленості. У руці творець слов''янської писемності тримає перо, як би готуючись начертати відкриті їм письмена. Святий Методій, навпроти, навчений роками, працями й благочестивими міркуваннями, але повний сил й енергії. Як свідчення його безустанної пастирської діяльності - Священне Писання, притискає дбайливо до грудей.
Його фігура повна сил й енергії, особа - сама мудрість. Брати, одягнені в широкі чернечі одіяння, підтримують сувій, на якому виведені перші букви слов''янського алфавіту «Аз» й «Буки».
У Бронзові статуї, що символізують собою невгасимі свічі, установлені на невисокому бетонному постаменті, що, у свою чергу, поставлений на потужну підставу з 12 гранітних плит.
Простір перед пам''ятником замощено фрагментами пиленого каменю. У комплекс входить й обрамлення скверу, виконане із блоків сірого граніту. Улітку сквер радує око достатком зелені й квітів.
У Владивостоці на вершині Орлиної сопки коштують, спрямовані вгору, фігури двох братів із хрестом і букварем у руках. Монумент видний не тільки жителям міста, але й всім морякам, що входять в акваторію Владивостоцького порту. Здалеку побачивши пам''ятник, морякам будь-якої країни буде ясно, що вони прийшли до землі росіянці й православної.
За скульптурною групою піднімається дзвіниця, увінчана позолоченим куполом і хрестом. Святі Кирило й Методій є заступниками студентства. Автором проекту став відомий приморський скульптор, професор, завідувач кафедрою образотворчих мистецтв Архітектурного інституту ДВГТУ Едуард Барсегов.
Справу слов’янських першовчителів пам’ятають, шанують і вільно поширюють. Пам''ятники Кирилу й Методію на слов''янських землі яскраве цьому підтвердження.
24 травня вважається Днем слов’янської писемності. Кожного року в день 24 травня наш народ вшановує велику справу святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія — творців слов’янської писемності.
В Дмитрові В Македонії В Мукачеві В Севастополі
