Про бібліотеку Бібліотечні уроки
Творці слов’янської писемності
Книга - джерело мудрості та знань
Використання наукового апарата книжки при її читанні та роботі з нею
Система каталогів та картотек у бібліотеці
Бібліографічний опіс документів
Інформаційна культура – складова загальна культура особистості
Методи роботи з джерелами інформації
Автоматизовані інформаційні послуги в бібліотеці
Книга в образотворчому мистецтві
На вічнім шляху до ШевченкаНаша любов і святиня. Бібліографічний список літератури Рідний край
Есхар ̶ мальовничий куточек України
Естафета пам’яті.
Освобождение Чугуевщины от немецко-фашисских захватчиков
Особистісно орієнтована спрямованість навчання - шлях до педагогічного успіху
Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес
“Бібліотеки — це скарбниці всіх багатств людського духу.”
На українських землях перші друкарні виникають в др. пол. ХVI ст. Початок українському друкарству поклав у 1574 році видатний російський першодрукар Іван Федоров.
Лейбниц
Іван Федоров
<
15 лютого 1574 року Іван Федоров у своїй львівський друкарні закінчив друкувати книгу “Апостол”. Того ж року вийшло ще одне його видання — “Буквар”. З цих двох книжок почався швидкий і безперервний розвиток друкарства на Україні. Таким чином, російський першодрукар став і українським першодрукарем.
До Львова Іван Федоров прибув у зрілому віці вже досвіченим працівником у галузі друкарства. Походив він з простої, незнатної родини. Народився він між 1510 і 1525 роками. У 1550-х роках він служив дияконом церкви Миколи Гостунського.
У 1563 року цар Іван Грозний “повелів на кошти своеї царської казни улаштувати дім, де провадити друкарську справу”. Тут 19 квітня 1563 року і розпочалося друкування “Апостола”. Побачила світ ця книга наступного року, 1 березня. Крім неї Іван Федоров разом з Петром Мстиславцем у Москві надрукували двома виданнями у 1565 році ще одну книгу — “Часовник”. Цей малоформатний збірник молитв у свій час служив навчальним посібником. Близько 1567 року друкарі покидають Москву і направляються у Литовське велике князівство. У невеличкому містечку Заблудів, в 1568 році московські друкарі під покровительством гетьмана Г. А. Хоткевича створили друкарню. Тут вони 1569 року видрукували своє останнє спільне видання — “Євангеліє учительне”. І тут же в 1570 році Іван Федоров уже
Ксерокопія сторінки і гравюри «Апостол» 1564 г сам (Петро Мстиславець переїхав у Вільно) видав “Псалтир з Часословцем”. Ці книги відіграли величезну роль у культурному і політичному житті Білорусії ХVI століття, вони стали надійною опорою у боротьбі за утвердження національної культури. Незабаром меценат Івана Федорова — гетьман Г. Хоткевич — захворів і відійшов від своїх починань. Давши друкареві наділ землі, він звелів йому зайнятися землеробством. Але не в цьому вбачав своє покликання великий просвітитель. Впевнений у значимості свого покликання і розпочатої справи, Іван Федоров мріє про створення власної друкарні, незалежної ні від магнатів, ні від меценатів. З цією метою восени 1572 року він покидає Заблудів і направляється на Україну, у Львів.
Іван Федоров місцем організації своєї друкарні не випадково обрав Львів. У ХV — ХVІ ст. він був великим торгівельно-промисловим центром, важливим осередком культурного життя. На початку 1573 року друкарня була створена.
У лютому 1573 року Іван Федоров почав друкувати першу на Україні книгу — “Апостол”. Побачила вона світ у лютому 1574 року. Її поява і започаткувала українську друковану книгу. З цього часу відраховувається історія українського книгодрукування. 
Львовський “Апостол” був виданий за зразком московського. Відрізняється він тільки дещо більшим обсягом і багатшим художнім оформленням. Глибоко розуміючи значення освіти для народу, Іван Федоров того ж 1574 року видає у Львові “Буквар” — перший друкований підручник у східних слов’ян. Це федоровське видання стало зразком для численних пізніших російських, українських і білоруських навчальних посібників. Після абетки, складів і зразків відмінювання тут подавалися тексти для читання, серед яких, крім суто старослов’янських, були й українсько-білоруського походження. Вивчивши “Буквар”, школярі могли читати не лише старослов’янською, але й російською, українською та білоруською мовами. Адже у всіх цих братніх мовах вживалася та сама кирилична абетка.
На початку 1575 року Іван Федоров, залишивши Львів, переїхав на Волинь, у місто Острог, де в той час склався своєрідний культурно-освітній осередок. Тут групувалися вчені і письменники-полемісти, виникла українська школа вищого рівня. Друкарня, яку очолив Іван Федоров, була тісно зв’язана з Острозькою колегією, діяльністю літературно-наукового гуртка. Тут першодрукар у співдружності з острозькими філологами в 1578 році видав церковно-слов’янською і грецькою мовами “Азбуку”, а в 1580-1581 роках призначену для домашнього читання “Книгу Нового завіту”, первенець вітчизняної бібліографії — “Книжку” Тимофія Михайловича, у вигляді аркуша “Хронологія” — вірш Андрія Римші, написаний тогочасною українською літературною мовою. Таким чином, з друкарні Івана Федорова вийшло перше у нашій країні окреме видання поетичного твору. Найбільшою і головною працею Івана Федорова в Острозі було друкування “Біблії”. Острозька “Біблія” — монументальне видання, видрукуване форматом фоліо на 628 аркушах. “Біблія” стала справжнім шедевром друкарського мистецтва. В орнаментальному оформленні останньої використано мотиви української рукописної книги, традиції художньої народної творчості. Не випадково острозька “Біблія” послужила взірцем поліграфічної майстерності для наступних поколінь друкарів.
Незабаром після видрукування “Біблії” Іван Федоров повернувся до Львова. В цей час він займався винахідництвом у галузі військової техніки, зокрема створив дослідний зразок розбірної багатоствольної гармати. Планував він і видання нових книжок. Але невблаганна смерть не дозволила здійснити ці задуми. 5 (15 за новим стилем) грудня 1583 року друкар помер.
На могилі першодрукаря (в Онуфріївському монастирі на Підзамчі) вірні друзі поклали надгробну плиту. Навколо першодрукаревого герба було викарбувано в камені слова: “Іван Федорович — друкар москвитин, которий своїм тщанієм друкованіє занедбалоє обновил. Друкар книг, перед тим невиданих”.
Але книгодрукування на Україні, засноване Іваном Федоровим, розповсюджувалось, міцніло, росло, служачи справі освіти і культури.
