Про бібліотеку Бібліотечні уроки
Творці слов’янської писемності
Книга - джерело мудрості та знань
Використання наукового апарата книжки при її читанні та роботі з нею
Система каталогів та картотек у бібліотеці
Бібліографічний опіс документів
Інформаційна культура – складова загальна культура особистості
Методи роботи з джерелами інформації
Автоматизовані інформаційні послуги в бібліотеці
Книга в образотворчому мистецтві
На вічнім шляху до ШевченкаНаша любов і святиня. Бібліографічний список літератури Рідний край
Есхар ̶ мальовничий куточек України
Естафета пам’яті.
Освобождение Чугуевщины от немецко-фашисских захватчиков
Особистісно орієнтована спрямованість навчання - шлях до педагогічного успіху
Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес
Максим Рильський – класик ХХ століття
Козацтво в художній літературі
Козацтво: право на безсмертя (Бібліографічний огляд літератури)
Винахід книги - одне з основних досягнень цивілізації. Необхідність такого винаходу людина відчула ще за давніх часів, тільки-но зрозумівши, що думки, досвід і знання треба якимсь чином зберігати, щоб передавати іншим.
В стародавні часи людська пам'ять була їдиним засобом збереженн¤ і передачі суспільного досвіду, інформація про події і людей. Історія знає так звані цивілізації без писемності, де величезна кількість необхідних відомостей просто заучувалася напам'ять жерцями, законознавцями, вчителями.
Вчені знаходять у печерах і на скелях зображення, зроблені рукою первісної людини, що відбили його враження від навколишнього світу, життя, природи. Це зачатки мистецтва, але одночасно й зачатки писемності, зачатки винаходу людиною друку книг і появи на землі видавництв і друкарень.
Як і перші системи письма, перші книги з'явилися в Шумері, Єгипті, Китаї, Індії там, де сформувалися найдавніші рабовласницькі держави.
Воістину всесвітньо історичною заслугою культури Древнього Сходу було те, що вона подарувала людству перші книги. Звичайно, матеріал, з якого вони були виготовлені, і оформлення нічим не нагадують звичну нам сучасну книгу, так що назвати їх книгами можна лише умовно.
Перші пам'ятники писемності були висічені на крутих скелях або на обтесаних кам'яних монументах.
На територіях, де колись процвітали держави Стародавнього Сходу, збереглися сотні подібних кам'яних книг, написани на обелісках і похованнях, на стінах храмів і царських палаців на честь богів і фараонів.
Текст на Розеттськом камені був вибитий відразу на трьох мовах. Верхня - ієрогліфи, середня - скоропис, нижня - грецька. З його допомогою учені навчилися читати староїгипетські ієрогліфи. Вивчення і розшифровка кам'яних книг, дозволили дізнатися багато нового, виправити ряд наївних припущень, вирішити немало проблем стародавньої історії.
Зовнішній вигляд книги залежить перш за все від матеріалу, з якого вона виготовляїться. По-різному в різних частинах землі приходили народи до винаходу писемності і книги. І писальний матеріал, яким вони користувалися, теж був у всіх свій.
Шумерська або вавілонська книга складалася з десятків глиняних табличок. Для неї використовувалися прямокутні плитки з глини розміром від 2,4х2 до 37х22 см і завтовшки 2,5 див. Документи складалися на плитках циліндровоі або призматичноњ форми.
Перші китайські книги написані на бамбукових або дерев'яних планках. Існує припущення, що бамбукова книга виникла в XIV-XIII ст. до н.е. і проіснувала до II ст. н.е. На довгих бамбукових планках, і на вузьких глиняных табличках, можна було умістити мало ієрогліфів, а отже,на книгу йшла безліч планок. Щоб вони не переплутувалися, їх зв'язували в певному порядку шкіряним ремінцем або шовковим шнурком. Книга виходила громіздка, важка, незручна для читання. До того ж шнурки і ремінці часто перетиралися, і дерев'яні листи переплутувалися.
Найдешевшими і чи не загальнодоступними були книги на пальмовому листі. Листя висушували і нарізували довгими і вузькими пластинами. Поверхня листя добре сприймала туш. Окремі сторінки пальмової книги прошнуровували мотузкою, кінці якої прикріплювали до палітурки, добре отструганним дерев'яним дощечкам.
Відомі випадки коли в якості матеріалу для книг застосували тонкі мідні і свинцеві пластини.
Найстарішу книгу в історії людства на втраченій нині етруській мові можна побачити в Болгарському національному Історичному музеї в Софії. Раритет містить шість скріплених між собою листів з 24-каратного золота, на яких вибитий текст і зображені вершник, русалка, ліра і воїни.
Воскові книжечки винайдені були ще в часи стародавніх римлян. Виглядала воскова книга так: декілька табличок-дощечок, виструганих в середині скріплялися шнурками через дірочки, виконані в двох кутах дощечки. Квадратну виїмку кожної дощечки заповнювали воском: - жовтим або забарвленим в чорний колір. Перша і остання дощечка не покривалися воском. Писали на такій книзі сталевою паличкою, що мала назву стило. З одного кінця вона була гострою, з іншого - закругленою.
В Египті в епоху раннього царства головним матеріалом для письма служив папірус.
З незапам'ятних часів існував в Єгипті вислів: Єгипет - подарунок Нілу. І серед дарів великої річки особливе місце займав папірус. Береги Нілу були густо покриті цією очеретяною рослиною триметрової висоти.
Стебло папірусу нарізали уподовж широкими смужками і укладали на змочену мулистою нільською водою похилу дошку. Вода стікала, а липкий мул скріпляв смужки між собою. Потім накладали упоперек ще один такий же ряд смужок. Врешті-решт виходило щось ніби тканини з розташованих навхрест волокон. папірусові листи, що не просохли, пресували, розгладжували раковиною або слонячим бивнем і виносили на сонце для просушування. Це і був папір стародавніх єгиптян. Нарізували листи потрібного формату, приклеювали один до іншого, а довгу смугу папірусу, що утворилася таким чином, згортали в рулон (сувій).
Такий сувій іноді досягав стометрової довжини. Мабуть, щонайдовший з папірусових сувоїв, що зберігся, знаходиться в Британському музеї в Лондоні. Це літописне зведення часів Рамзеса II. Довжина сувою - 46 м, ширина - 40 см. Зазвичай сувій складався не більше ніж з 20 листів, тобто не перевищував в довжину 8-12 м. якщо цього виявлялося мало, то приклеювали ще стільки листів, скільки було необхідно.
В Єгипті налічувалося безліч сортів папірусу, що розрізнялися тонкістю листа і художньою обробкою. В порівнянні з нашим папером папірус крихкий і не міцний. Його не можна згинати, зшивати в зошити. Це природним чином визначило форму найдавнішої книги - сувій. Крім того, це рихлий матеріал, що промокає, тому текст зазвичай писали лише на одній стороні листа.
Не дивлячись на всі недоліки, папірус набув широкого поширенн¤ на Стародавньому Сході, в античній Греції і Римі як найзручніший і дешевший на ті часи матер≥іл дл¤ письма. Папірус вірою і правдою служив людині більше чотирьох тисяч років.
Берестяні книги виникли на Русі в XI столітті і використовувалися дл¤ писемності до XV століття. Букви на бересті процарапивались гострим залізним або кістяним стрижнем (староруське писало). Длz їх виготовленнz брали бересту, кип'ятили її, зіскоблювали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи потрібну (як правило, прямокутну) форму. ѕройшовши таку обробку, береста ставала еластичною і м'якою.
Широку популярність здобули книги з пергаменту - спеціально виробленоњ шкіри телят і ягнят. Батьківщиною його вважається Пергам. Пергамент міцний і довговічний, на ньому для письма використовували обидві сторони. З нього можна було виготовити не тільки сувій, але і окремі листи, які складали удвічі і зшивали разом. Окремі зошити також зшивали разом, утворюючи блок. Вставляли його в палітурку і отримували справжню книгу.
Ні бамбук, ні тим більше камінь не могли довго відповідати потребам китайської імперії в писемності. Почався пошук інших матеріалів. З V-IV ст. до н.е. почали писати на шовку, але він був дуже дорогим.
Врешті-решт з'яився папір. Про цей чудовий винахід літописець (V ст. н.е.) розповідає так: Цай Лунь запропонував робити матеріал для письма з кори дерев, конопель, ганчір'я і старої рибальської сітки. Про це він доповів імператорові, який залишився вельми задоволений. До найбільших історичних заслуг китайського народу перед світовою культурою відносяться два винаходи, що відкрили нову епоху в розвитку книги. Мова йде про зручний і дешевий матеріал для письма - папір і про механічний спосіб відтворення книг - друк. Сам принцип отримання безлічі відтиснень з одного оригіналу (кліше) був відомий дуже давно і практикувався не тільки в Китаї, але ніде, включаючи середньовічну Європу, не здогадувалися про використовування його для виготовлення книг.
Колискою книгодрукування стала країна, що подарувала світу папір - Китай. Саме там ще в VI столітті з'¤вилася ксилографія. За її допомогою була віддрукована найперша в світі книга Діамантова сутраї. Китайські умільці вирізували з дерева цілі сторінки. Суть простої ксилографії така: на дерев'яній дошці малюється в дзеркальному віддзеркаленні текст і, якщо треба, зображення. Потім частину деревини між буквами видаляють. Виходить рельєфна опукла друкарська форма. Рельєф змащують фарбою і притискують до паперу. Фарба переходить з форми на папір, і готове відтиснення виявляється прямим зображенням. Винахід ксилографіх мав вирішальне значення дл¤ виникнення книги у вигл¤ді блоку. Такий метод брошурування застосовується і сьогодні.
Проте трудоємкість подібного способу була очевидна. Тому в 1041-1048 роках китайський коваль Би Шен виготовив з глини набірні літери. Це значно спростило процес друку. Крім того, літери використовували наново вже в іншій книзі. Отже в XII столітті на зміну глиняним буквам прийшли надійніші металеві.
Справжній прорив, або краще сказати революція, відбулася з появою книгодрукування. Книгодрукування виникло не відразу, його винахідники використовували вже існуючі технології. Дві основи книгодрукування, що становлять: принцип набору і друкарський процес - були відомі з давніх часв, але щоб зробити революцію в світі комунікацій, необхідна була оптимальна технологія. І творцем цієї технології став німецький винахідник Йоганн Гуттенберг. Не дивлячись на всю свою простоту, що здається, ця геніальна ідея привела до великих результатів.
